Терікон: звідки беруться ці конуси породи і чому вони досі формують ландшафт Донбасу
У цій статті — про те, як саме формується терикон, що в ньому горить десятиліттями, які сполуки потрапляють у ґрунт і воду, що з цим робили за радянських часів і що змінюється зараз у межах українського законодавства та європейських підходів до рекультивації. Нижче — конкретні цифри, методи рекультивації, реальні випадки займань і покроковий план дій для мешканців, чиє помешкання стоїть поряд із таким насипом.
Як утворюється терикон і чому він горить
Терикон — це побічний продукт підземного видобутку вугілля та інших корисних копалин. Згідно з базовим визначенням, терикон утворюється з відвальної породи, доставленої з шахти або рудника на вершину конуса по рейках у вагонетках або скіпах. Саме така конічна форма — з вузькою вершиною і ширшою основою — створює природну тягу повітря всередину насипу. Кисень потрапляє у товщу породи, контактує з піритом і залишками вугілля, і запускається повільне окислення. Через місяці або роки температура всередині сягає 700–900 °C, і терикон починає тліти або горіти відкрито.
На практиці це означає три речі. По-перше, з вершини і боків постійно йде дим, особливо взимку і після дощів. По-друге, у повітря потрапляють діоксид сірки, оксиди азоту, важкі метали, дрібнодисперсний пил. По-третє, основа терикону просідає, і навколо нього утворюються зони з підвищеною кислотністю ґрунту — так зване «кисле просідання» (acid mine drainage), де pH ґрунтових вод падає до 2–3, а вміст заліза, марганцю, сульфатів перевищує норму в рази.
Класифікація териконів: розмір, вік, стан
Не всі терикони однакові. За об’ємом їх поділяють на великі (понад 2,5 млн м³), середні (0,5–2,5 млн м³) і малі (менше ніж 0,5 млн м³). За віком — на молоді (до 10 років), зрілі (10–50 років) і старі (понад 50 років). За технологічними параметрами — на ті, що продовжують нарощуватися, і ті, утворення яких завершилося, такі, що горять, нагріваються або згаслі. Ця класифікація працює і в Україні, і в ЄС, і в країнах, де діють стандарти ISO щодо відпрацьованих гірничих об’єктів.
Нижче — порівняння основних типів за практичним впливом на довкілля і складністю рекультивації.
| Тип терикону | Об’єм / вік | Основні ризики |
|---|---|---|
| Великий діючий | Понад 2,5 млн м³, до 10 років | Активне нарощування, пил, шум, ризик зсувів |
| Середній тліючий | 0,5–2,5 млн м³, 10–50 років | Самозаймання, викиди SO₂ і CO, кислотний дренаж |
| Старий згаслий | Будь-який, понад 50 років | Ерозія, важкі метали в ґрунті, нестабільні схили |
| Малий рекультивований | До 0,5 млн м³ | Залишкова кислотність, контроль рослинності |
Чим старіший насип, тим менше у ньому «палива», але тим більше кислотних стоків і металевого забруднення. Саме тому в ЄС давно змістили фокус із простого гасіння на повну рекультивацію з контролем стоків протягом десятиліть.
Хімія всередині: що саме горить і тліє
Усередині териконів шахт і гірничозбагачувальних фабрик зазвичай перебігають різноманітні процеси техногенного пірометаморфізму, як зафіксовано в базовому описі. Це не звичайне горіння вугілля. Це повільне перетворення мінералів під дією температури і тиску. Пірит (FeS₂) окислюється з утворенням сірчаної кислоти і сульфатів заліза. Глинисті мінерали переходять у муліт і кристобаліт, які мають температуру плавлення понад 1500 °C, тому полум’я всередині може триматися роками без видимого виходу назовні.
Ці процеси приводять до радикальної зміни фазового складу відвальної маси. Зовні це виглядає як темна, майже склоподібна кірка з плямами жовтої або білої сірки. Під нею — розпечена маса. Коли такий насип розкопують або намагаються гасити водою, пара може різко викинути шар породи на десятки метрів. Це одна з причин, чому просту заливку водою давно не застосовують — замість неї використовують ін’єкцію глинистих суспензій і укриття поверхні.
Основні забруднювачі, які виділяє терикон
- Діоксид сірки (SO₂) — подразнює дихальні шляхи, у вологому повітрі перетворюється на сірчану кислоту.
- Оксиди азоту (NOₓ) — посилюють смог і кислотні дощі.
- Важкі метали — свинець, кадмій, миш’як, ртуть осідають у ґрунті в радіусі до 1–2 км.
- Дрібнодисперсний пил PM10 і PM2.5 — проникає у легені, особливо небезпечний для дітей і людей з астмою.
- Поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАВ) — канцерогени, утворюються при неповному згорянні вугілля.
Чому конічна форма підсилює горіння
Конічні відвали, що створюють транспортуванням породи до вершини рейковим транспортом (скіп, вагонетка), найбільше схильні до самозаймання, тому що їхня будова забезпечує найбільше надходження повітря в товщу. Класична «колісна» укладка породи утворює канали для тяги. Якщо насип плаский або обвалований, доступ кисню обмежений і горіння сповільнюється. Саме тому рекультивація починається з переформування схилу під кут 30° і менше.
Масштаб проблеми в Україні і в Європі
На Донбасі налічують понад 1200 териконів, з яких близько 600 продовжують тліти або горіти. На Луганщині до 2014 р. нараховували близько 480 відвалів, частина з яких опинилася на непідконтрольній території, тому реальну кількість діючих насипів зараз оцінюють лише орієнтовно. У Польщі у Верхньосілезькому промисловому районі налічують близько 70 великих териконів, більшість з яких уже рекультивована або в процесі. У Німеччіні в Рурському басейні відвали перетворили на туристичні об’єкти ще в 1990-х — на них будують велодоріжки, оглядові майданчики і сонячні електростанції.
Відмінність підходів — у правовому полі і в джерелах фінансування. В ЄС діє Директива 2006/21/EC про відходи видобувних галузей, яка зобов’язує операторів створювати фонди закриття до початку робіт. В Україні подібний механізм з’явився лише у 2023 р. із запуском Фонду ліквідації шахт, але через повномасштабну війну більшість програм рекультивації призупинена або працює у форматі локальних проєктів за підтримки міжнародних донорів.
Як рекультивують терикон: 7 кроків від гасіння до лісу
Рекультивація терикону — це не разова акція, а процес на 10–20 років. Залежно від типу насипу застосовують різний набір методів, але загальна послідовність залишається сталою. Нижче — покроковий план, який використовують і в Україні, і в ЄС. Його варто знати мешканцям, аби розуміти, що саме робить техніка на сусідньому пагорбі і коли чекати результату.
Крок 1. Обстеження і паспорт терикону (3–6 місяців, 0,3–0,8 млн грн)
На цьому етапі бурять свердловини, відбирають проби ґрунту, води, повітря, вимірюють температуру всередині насипу. Складають паспорт об’єкта з класифікацією за об’ємом, віком, рівнем небезпеки. Без паспорта жоден підрядник не візьметься за роботи — це вимога і українського законодавства, і європейських стандартів. Мешканці можуть запросити результати обстеження у місцевої ОВА або міськради.
Крок 2. Припинення доступу людей і техніки (1–2 місяці)
Терикон огороджують, встановлюють попереджувальні знаки, обмежують випас худоби і збір грибів. Це здається дрібним, але саме на цьому етапі найчастіше трапляються нещасні випадки — діти граються на схилах, дорослі зрізають ґрунт для городів. У Польщі за самовільний проїзд на терикон штрафують на суму, еквівалентну 500 євро.
Крок 3. Гасіння відвальних мас (6–18 місяців)
Терікон — це штучний насип конічної або плоскої форми, складений з порожніх порід, які підняли з шахти або рудника на поверхню. Ззовні він виглядає як гора заввишки до 100 м і більше, темна від вугілля, часто без рослинності. Всередині — суміш глинистих сланців, пісковиків, вапняків, залишків вугільних пластів, а ще сірка, залишки деревини, мастил і навіть залишки вибухівки з минулих десятиліть. Терикони стоять у кожному старому видобувному регіоні: на Донбасі в Україні, у Па-де-Кале у Франції, у Верхній Сілезії в Польщі, у Кузбасі в Росії. У колишній шахтарській зоні Па-де-Кале, а також на Донбасі є ряд териконів — досконалих конусів, окремі з яких підіймаються на 100 метрів над рівниною, як зазначено в базовій статті про ці споруди в українській Вікіпедії, що дає корисний контекст для цього твердження. Для Донеччини і Луганщини це не просто промислова пам’ятка, а постійне джерело ризиків для ґрунтів, повітря і людей, які живуть у сусідніх селищах.
Для діючих тліючих насипів використовують ін’єкційне гасіння: бурять свердловини глибиною до 30–50 м і подають глинисту суспензію або спеціальний розчин, який блокує доступ кисню. Заливка водою застосовується тільки як допоміжний метод, бо пара від внутрішньої температури може спричинити викид породи. У Німеччині і Польщі цей етап триває до 2 років і коштує 2–5 млн євро на один великий насип.
Крок 4. Переформування схилу (1–2 роки)
Переформування териконів з обмеженням висоти до 40 м, крутизни схилів до 30° — це базова вимога до рекультивації. Насип «розрізають», вирівнюють схили, створюють тераси. Це найдорожча частина — земляні роботи і перевезення мільйонів тонн породи. В Україні цей етап часто роблять частково, бо немає фінансування на повний обсяг.
Крок 5. Запобігання самозайманню і хімічна меліорація (1–2 роки)
Після переформування на поверхню наносять шар глини 0,4–3 м завтовшки, вапнують породи, проводять хімічну меліорацію для нейтралізації кислотності. Це обов’язковий етап: без нього навіть на «вирівняному» насипі через 5–10 років знову з’являться кислотні стоки. Контроль pH триває ще 10–15 років після завершення робіт.
Крок 6. Нанесення родючого шару і посів (6–12 місяців)
Поверх глини наносять 0,3–1 м родючого ґрунту, висівають багаторічні трави, висаджують дерева. В Україні для цього використовують робінію, березу, сосну, вербу — вони витримують кислий ґрунт. У Польщі часто висаджують горобину і вільху, у Німеччині — дуб і липу. Створення стійких біоценозів займає 5–10 років, перші 2–3 роки сіянці потребують поливу.
Крок 7. Моніторинг і передача території (10–30 років)
Після завершення активної фази терикон залишається на моніторингу: щороку перевіряють pH ґрунтових вод, вміст важких металів, стан рослинності. У ЄС оператор, який закрив шахту, несе відповідальність за об’єкт до 30 років. В Україні відповідальність розмита між місцевою владою, Міндовкілля і Фондом ліквідації шахт, тому мешканцям варто самим цікавитись, хто саме відповідає за конкретний насип.
Європейський підхід, американські стандарти і українська реальність
У ЄС терикони давно перестали бути «природним» елементом промислового ландшафту. Директива 2006/21/EC зобов’язує операторів створювати фінансове забезпечення закриття до початку видобутку, проводити регулярний моніторинг і відновлювати територію до стану, придатного для сільського господарства або лісівництва. У Німеччині діє додатковий стандарт DIN 19700, який описує гідравлічні вимоги до дренажних систем на рекультивованих насипах. У Польщі — розпорядження міністра довкілля про граничні значення забруднення для рекультивованих територій.
Європейський підхід (ЄС, DIN)
Фокус на довгостроковій відповідальності оператора і на створенні замкнених дренажних систем, які збирають кислотні стоки і очищають їх перед скиданням. У Рурському басейні на місці териконів працюють очисні станції, а самі насипи використовують як ландшафтні парки. Тут же будують сонячні електростанції — стабільна основа і не потрібно витрачати землі.
Американський підхід (SMCRA, EPA)
У США діє Закон про контроль і рекультивацію поверхневих гірничих робіт (SMCRA, 1977). Він вимагає від операторів вугільних шахт складувати породу у спеціально спроєктовані відвали з обов’язковим ущільненням шарів і контролем стоків. Екологічне агентство США (EPA) веде публічний реєстр рекультивованих ділянок і накладає штрафи за невиконання плану закриття. Розмір штрафу сягає мільйонів доларів на один об’єкт.
Українська практика
В Україні до 2022 р. рекультивація фінансувалася з державного бюджету через Державну програму ліквідації шахт і закритих гірничих підприємств. Фактично виділених коштів вистачало на 2–3 об’єкти на рік із понад 1200 наявних. У 2023 р. створено Фонд ліквідації шахт, який має накопичувати кошти від працюючих компаній і спрямовувати їх на закриття і рекультивацію. Через війну і окупацію частини Донбасу реалізація програми сповільнена. Україна рухається у напрямку європейських стандартів, зокрема в рамках імплементації Угоди про асоціацію з ЄС і зобов’язань у межах Європейського зеленого курсу.
Що робити, якщо ви живете поруч із териконом
Для мешканців Донеччини, Луганщини, Львівщини (Червоноградський вугільний район) і Дніпропетровщини терикони — не абстракція, а частина щоденного життя. Нижче — короткий практичний чек-ліст, який стане в пригоді тим, чиє помешкання або город розташовані поруч.
- Перевірте, чи внесений терикон до Державного реєстру відпрацьованих гірничих об’єктів. Це можна зробити через Державну службу геології та надр або її регіональний підрозділ.
- Зробіть аналіз ґрунту і води з криниці на вміст важких металів і pH. Зверніться до місцевої санепідемстанції або приватної лабораторії з акредитацією.
- Не випасайте худобу і не збирайте гриби в радіусі 1 км від тліючого терикону. Важкі метали накопичуються в молоці і в грибах у концентраціях, небезпечних для дітей.
- Закрийте вікна в дні з сильним вітром від терикону. Найдешевше — щільна марля на рамі; ефективніше — фільтри на вентиляцію класу G4.
- Вимагайте у місцевої влади план рекультивації з конкретними термінами. З 2023 р. Фонд ліквідації шахт зобов’язаний оприлюднювати такі плани.
- Якщо на териконі з’явилося відкрите полум’я — не намагайтеся гасити самотужки, викликайте ДСНС (101). Температура всередині сягає 900 °C, викид пари може спричинити опіки.
Терикон як ресурс: чи можна використати те, що вже насипано
Матеріал териконів може бути сировиною для видобутку деяких металів, у тому числі й рідкісних. Це один із неочевидних напрямів, який зараз активно тестують у Польщі, Німеччині і Китаї. З відвальної породи виділяють германій, галій, індій, рідкісноземельні елементи. Технології базуються на кислотному вилуговуванні і біовилуговуванні за допомогою спеціальних бактерій. У Німеччині у 2022 р. запустили першу дослідну установку з переробки териконів Рурського басейну з виходом германію до 30 г на тонну породи.
В Україні такі проєкти поки що не вийшли за межі лабораторних досліджень. Основні причини — відсутність інвестицій, складність логістики на Донбасі і невизначеність правового статусу породи як вторинної сировини. Але в мирний час цей напрям цілком реалістичний: запаси рідкісних металів у старих териконах можуть сягати десятків тонн.
Цікаві факти про терикони Донбасу
Донецький край не випадково називають «містом білих гір». Місцеві жителі століттями сприймали терикони як орієнтири і навіть як місця для паломництва — на верхівках деяких насипів до війни стояли каплички і хрести. Ось кілька маловідомих деталей.
- Найвищий терикон Донбасу сягає 102 м — це насип шахти «Південнодонбаська №3» у Добропіллі. Після закриття шахти у 2009 р. насип частково рекультивували, але процес триває.
- У Торецьку є «Чорна гора» — терикон шахти «Торецька», на якому в 1970-х роках знімали епізоди фільму «В бой идут одни «старики». Насип стоїть досі, і місцеві жителі облаштовують на ньому оглядовий майданчик.
- На териконах ростуть рідкісні для регіону рослини — наприклад, мати-й-мачуха і навіть деякі види орхідей, які пристосувалися до кислого ґрунту.
- У 2014 р. під час бойових дій зафіксували випадки, коли снаряди підпалювали терикони і ті горіли тижнями через внутрішню температуру.
Часті запитання (FAQ)
Що таке терикон простими словами?
Це штучна гора з порожньої породи, яку підняли з шахти під час видобутку вугілля. Форма — конус або плоский насип, висота — до 100 м і більше. Терикон стоїть біля кожної старої шахти і може горіти десятиліттями.
Чим небезпечний терикон для здоров’я?
Головні ризики — діоксид сірки, дрібний пил і важкі метали. Вони подразнюють легені, провокують астму, накопичуються в ґрунті і потрапляють в овочі та молоко. Особливо вразливі діти і люди з хронічними хворобами дихальних шляхів.
Скільки часу горить терикон?
Залежно від типу — від кількох років до десятиліть. Старі згаслі насипи можуть повторно зайнятися після розкопування або сильного дощу, якщо всередині залишилася розпечена маса.
Чи можна жити поруч із териконом?
Можна, але з обмеженнями: не випасати худобу в радіусі 1 км, не збирати гриби і ягоди, ставити фільтри на вентиляцію, регулярно перевіряти якість води з криниці. Відстань до житла менше 300 м від діючого насипу вважається неприпустимою за європейськими нормами.
Хто платить за рекультивацію терикону в Україні?
З 2023 р. — Фонд ліквідації шахт, який наповнюється внесками працюючих вугільних компаній і державними дотаціями. До 2022 р. фінансування йшло з Державної програми ліквідації шахт. Коштів не вистачає, тому частину проєктів фінансують міжнародні донори — USAID, ЄБРР, уряди Польщі і Німеччини.
Чи можна засипати терикон і посадити ліс?
Так, але після повного циклу рекультивації: гасіння, переформування схилу, вапнування, глинистого екрану і шару родючого ґрунту. Без цих етапів дерева загинуть через 3–5 років від кислотності і токсичних стоків.
Чому в ЄС терикони перетворюють на парки, а в Україні — ні?
У ЄС оператор шахти несе фінансову відповідальність за об’єкт 30 років після закриття і зобов’язаний створити замкнену дренажну систему. В Україні такої системи немає, відповідальність розмита, а бюджетного фінансування вистачає на 2–3 об’єкти на рік.
Що робити, якщо терикон загорівся поряд із житлом?
Не намагатися гасити самостійно. Викликати ДСНС за номером 101, відійти на безпечну відстань (не менше 200 м), закрити вікна і вентиляцію. Повідомити місцеву ОВА та екологічну інспекцію для фіксації події.
Терикон — це не пам’ятник минулому, а діюче джерело ризиків, яке потребує і технічних рішень, і політичної волі. Якщо ви живете поруч із таким насипом, почніть з трьох кроків: перевірте реєстр відпрацьованих гірничих об’єктів, зробіть аналіз води і ґрунту в своїй криниці та городі, і зв’яжіться з місцевою ОВА щодо плану рекультивації. Чим більше мешканців ставить конкретні запити, тим швидше з’являється фінансування.
Залишити відповідь