Контекст гренландської угоди: від суперечок до підписання у Нью-Йорку

Контекст гренландської угоди: від суперечок до підписання у Нью-Йорку

22 вересня 2026 року в будівлі ООН у Нью-Йорку президент США Дональд Трамп, прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен та голова уряду Гренландії Єнс-Фредерік Нільсен підписали угоду щодо безпеки арктичного острова. Церемонія відбулася під час візиту Трампа на Генеральну Асамблею ООН; пряму трансляцію вів ютуб-канал Білого дому.

Шлях до підписання

Угода стала результатом кількох місяців суперечок довкола майбутнього Гренландії. Інтерес Трампа до острова сягає його першого президентського терміну (2017–2021), коли він заявляв, що США готові придбати острів у Данії. У січні 2026 року Трамп говорив, що США отримають Гренландію «так чи інакше», та допускав застосування військової сили. Після того як керівництво Гренландії виступило проти повного переходу території під контроль Штатів, на порядку денному залишився варіант посилення військової присутності. 18 вересня 2026 року сторони оголосили прорив у багатомісячній суперечці щодо найбільшого острова світу, а 19 вересня США домовилися з Данією та Гренландією про розширення військової присутності.

Зміст документа і заяви сторін

Документ не передбачає передачі Гренландії США як території і залишатиметься чинним у разі набуття нею незалежності. За словами Нільсена, нова домовленість продовжує угоду 1951 року та 85 років співпраці у сфері безпеки між Гренландією та США. Фредеріксен заявила, що угода зміцнює спільну безпеку і стримування, поважає суверенітет Данії та право Гренландії на самовизначення, і назвала її такою, що «може тривати вічно» (формулювання наводить NV, тоді як LIGA.net і Українська правда цієї цитати не містять). Трамп сказав, що документ дає США «постійний контроль над безпекою та всіма іншими потребами на цій території», і назвав угоду «грандіозною» для Європи та США.

Угода передбачає розвиток значної військової присутності США в Гренландії, створення додаткових оборонних об’єктів, зокрема бази поблизу Нарсарсуака в Південній Гренландії та бази в Местерсвігу на сході острова, а також заборону противникам Вашингтона будувати власні бази. Остаточне рішення щодо розміщення американських баз ухвалюватиме уряд Данії за погодженням зі США; конкретні умови визначать під час подальших переговорів.